Поспішають люди владнати свої бізнесові справи ще до того, як правоохоронці розшукають Бакая. Бо той на допиті такого може розповісти, що прокурору Святошинського району стане не до астрономії...

Примітка: на Сході України «бакаями» називають озера-заплави Азовського моря на місці колишніх кар‘єрів, як правило, з особливо каламутною водою.

Ось вже місяць редакція"Інтернет-Репортеру” розпочинає свій робочий день з ретельної перевірки поштової скриньки – чи, бува, не надійшла з Генеральної прокуратури відповідь на нашу публікацію про трудові подвиги прокурора Святошинського району м. Києва Василя Смітюха, що увесь свій робочий день неусипно бореться з корупцією та організованою злочинністю на підвідомчій території. Бо дуже було вже цікаво, як Генпрокуратура прокоментує ситуацію, коли, з одного боку, керівники правоохоронних органів регулярно розповідають з екранів телевізорів про злочинну діяльність оголошеного в міжнародний розшук колишнього керівника ДУСі пана Бакая та його заступників, а з іншого - дбайливо піклуються про бізнес, що квітнув останніми роками під дахом тієї ж таки незабутньої ДУСі.

Про цей бізнес багато чого міг би розповісти Святошинський районний прокурор Василій Євдокимович Смітюх. Ну хоча б у якості свідка по кримінальній справі, порушеній за фактами бурхливої діяльності колишнього керівництва Державного управління справами. Оскільки – дивне співпадіння – прізвище заступника Бакая, що так справно роздавав державне майно, також Смітюх. І по-батькові також Євдокимович. От тільки ім’я трохи інше – Григорій. Але набридати районному прокурору усілякими в'їдливими запитаннями щодо родинного бізнесу Смітюхів та причетністю братів до оборудок Бакая слідчі МВС чомусь не наважуються. Бо розслідувати злочини, скоєні за участю працівників прокуратури можуть лише самі органи прокуратури (є така дивна стаття в Кримінально-процесуальному кодексі). А в Генпрокуратурі явно не хочуть псувати настрій прокурору Святошинського району.

В ногу з Бакаєм

Ще далекого 1996 року Печерською райдержадміністрацією м.Києва по вулиці Круглоуніверситетська, буд. 18, кв. 2 була зареєстрована міжнародна компанія "Антарес”, засновниками якої виступила трійка Євдокимовичів: Смітюх Григорій Євдокимович, Смітюх Іван Євдокимович та Собко-Нестерук Ольга Євдокимівна. Враховуючи те, що Смітюх Іван Євдокимович мешкає у Волинській області, де очолює ВАТ "Ковельський хлібокомбінат”, реально компанією керував і керує Смітюх Григорій Євдокимович.

За дев'ять років свого існування Міжнародна компанія "Антарес” перетворилася на помітну зірку українського бізнесового небосхилу й нині спеціалізується на виготовленні електронно-променевого обладнання, а також має власний завод по виробництву титанових злитків. Окрім того, Міжнародна компанія "Антарес” стала першим офіційним дилером концерну BMW в Україні. Що, до речі, призвело свого часу до гучного скандалу внаслідок конфлікту між МК "Антарес”, концерном BMW і ще одним автодилером – фірмою "АВТ Баварія”.

Але справжнього розквіту бізнесу родини Смітюхів зазнав після призначення Григорія Євдокимовича заступником керівника ДУСі пана Бакая в жовтні 2003 року. Чим саме привабила успішного бізнесмена державна служба з її мізерними окладами й забороною займатися підприємницькою діяльністю, - здогадатися не важко. Принаймні, у недавньому інтерв'ю "Українській правді” керівник Контрольно-ревізійного управління Микола Сивульський трохи відкрив завісу над таємницями біографії Смітюха-старшого:

"Більшість санаторіїв, які на Чорноморському узбережжі передали до ДУС, були приватизовані саме у такий спосіб. У вигляді індивідуального майна, а не цілісних майнових комплексів, тобто вони були продані без конкурсу і, як правило, за балансовою вартістю. Загальний збиток, завданий державі, оцінено в 450 мільйонів гривень! І чітко визначені прізвища "героїв”: Бакай і його заступники Савченко, Смітюх, Ткачук. Оці люди провели операції щодо дач "Форос”, "Гліцинія”, санаторію імені Пушкіна, "Зорі України”. Все це було здійснено на безконкурсній основі і по балансовій вартості”.

«Ти винен тільки в тім, що хочу я поїсти»

Сподіваємося, що слідство коли не будь встановить, скільки саме поклали Смітюхи до своєї кишені завдяки спритності рук і доступу до державного майна. Принаймні, через кілька місяців після призначення Григорія Євдокимовича в жовтні 2003 року заступником Бакая, комерційні справи його родинного бізнесу пішли різко вгору. І ось у лютому 2004 року Міжнародна компанія "Антарес” вирішила опанувати також і ринок фінансових послуг, заснувавши ТОВ "Фінансова компанія "Антарес” (заснована 17 лютого 2004 року за адресою м. Київ, вул. Липська, буд. 10, кв. 21 зі статутним фондом 1 млн. грн.).

Аж тут з'ясувалося, що в Києві вже існує фінансова установа з такою назвою – розташований у Шевченківському районі ВАТ Комерційний банк "Антарес”, назва якого захищена зареєстрованим товарним знаком (свідоцтво Держпатенту України від 30.04.98 №9708), і який не має ніякого відношення до підприємницької діяльності Смітюхів. Це тривалий час призводило до певної плутанини на фінансовому ринку, допоки родина Смітюхів не вирішила розв'язати наболілу проблему у найпростіший спосіб. Це сталося після того, як молодший брат Смітюха Григорія Євдокимович – Смітюх Василь Євдокимович – був призначений прокурором Святошинського району м. Києва.

Що відбулося далі, в управлінні внутрішньої безпеки Генпрокуратури знають достеменно. Хоча б тому, що в ГПУ неодноразово направлялися звернення народних депутатів, зокрема голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Володимира Стретовича з проханням пояснити, що саме відбувається в прокуратурі Святошинського району, працівники якої ось вже кілька місяців проводять виїмки в розташованому в іншому районі банку "Антарес”. Але відповіді по суті порушених питань не дочекалися не тільки ми. Комітет Стретовича Генеральна прокуратура також вирішила не розбещувати своєю увагою. Бо, як говорив попередній «Гарант» у записах зниклого закордоном майора Держохорони, - не вистачало, щоби "усяка срань писала на генерального прокурора”.

Тому, ознайомившись із запитами народних депутатів і тими відписками, які вони отримали, дозволимо собі задовольнити цікавість громадськості й розповісти, що саме Смітюхи вирішили зробити з конкурентом, що необачно взяв собі колись ту ж саму назву, що й родинна фірма екс-заступника ДУСі.

Астрономи з прокуратури

Взагалі-то, Антарес – це зірка. Альфа сузір'я Скорпіона, між іншим, чий червоний колір дав привід стародавнім грекам назвати її суперником Марса. Треба думати, що прокурор Святошинського району мав у школі тверду п'ятірку з астрономії й напевно запам'ятав, як знайти це світило без допомоги карти зоряного неба, а лише озброївшись Кримінально-процесуальним кодексом України.

Свої знання з природничо-кримінальних дисциплін районний прокурор Смітюх блискуче продемонстрував у неділю 13 лютого 2005 року, коли особисто, знехтувавши своїм законним вільним часом, порушив кримінальну справу №58-0803 "за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ВАТ КБ "Антарес”. Взагалі-то випадків, коли прокурори районів ставлять власноручні підписи під подібними постановами, історія сучасної України практично не знає, оскільки такою роботою переймаються, як правило, слідчі. Ну, на крайній випадок – прокурорські помічники. Але в прокуратурі Святошинського району Києва трапилася ситуація дійсно неординарна – треба думати, жоден слідчий, не погодився ставити свій автографі під документом, що тягне на кілька років позбавлення волі лише заради того, щоби спромогтися паралізувати роботу банку, який конкурує з фірмою начальника. То ж довелося Василю Євдокимовичу засукати рукава, пригадати знайомі букви та вдатися до посадового підроблення, записавши в постанову про порушення кримінальної справи завідомо неправдиву інформацію.

Приводи для порушення справи Василь Євдокимович довго не шукав, але не будемо його за це строго судити. Бо поспішала людина. А, може, брат сильно наполягав. Одним словом, напевне поглянувши на стелю, Святошинський прокурор з'ясував, що 5 травня 2004 року банк "Антарес” уклав кредитний договір з такою собі громадянкою Білосвіт К.В. на умовах іпотеки – під заставу квартири, що належала доньці позичальника Армер С.В. Фактично одержувачем кредиту був син Білосвіт К.В. – Білосвіт Микола Володимирович, керівник ТОВ "Віта ТранСвіт” (син заступника начальника відділу служби пасажирських перевезень управління автотранспорту Київської міськдержадміністрації Білосвіт Володимира Петровича). Але невдовзі з'ясувалося, що ані повертати кредит, ані сплачувати відсотки за його користування позичальник не збирається. Банк звернувся до Шевченківського райуправління внутрішніх справ у м. Києві з заявою про порушення кримінальної справи проти громадянки Білосвіт К.В. за шахрайство з фінансовими ресурсами, а також оформив на себе заставлену під кредит квартиру.

Ось цією ситуацією й вирішив скористатися прокурор Святошинського району Смітюх В.Є., який замість того, щоби вжити заходи для розшуку шахрая та притягнення його до кримінальної відповідальності, напевне ще тоді задумав організувати облогу банку. Попри те, що на початок 2005 року заборгованість позичальника по кредитному договору становила понад 440 тис. грн., Смітюх В.Є. порушив кримінальну справу не проти боржника, а проти працівників банку, записавши в постанову про її порушення, що начебто громадянка Білосвіт К.В. сумлінно виконувала свої обов'язки по кредитному договору, а банк начебто протиправно заволодів заставленою квартирою.

Цитуємо постанову про порушення кримінальної справи від 13 лютого 2005:

"Згідно виписки особового рахунку гр. Білосвіт К.В. №220562015251 на виконання умов договору банком було перераховано 04.02.2004, 04.03.2004 та 18.03.2004 року відповідно 105 000, 55 000 та 300 000 гривень. Починаючи з 01.04.2004 року Білосвіт К.В. на виконання умов договору в рахунок погашення заборгованості щомісячно було внесено відповідно 01.04.2004 року 37 500 гр.; 05.05.2004 - 19 205 гр., 01.06.2004 - 19 205 гр., 01.07.2004 -19 205 гр., 02.08.2004 - 19 205 гр., 01.09.2004 - 19 205 гр. І т.д., тобто відповідно до графіку передбачені додатковою угодою №1 кредитного договору № 1 5\04 від 29.04.2004 року ... Таким чином, в результаті неправомірних дій службових осіб ВАТ КБ "Антарес" гр. Армер С.В. була незаконно позбавлена права власності на належну їй квартиру №2 по вул. Хмельницькій, 10 в м. Києві оцінену, згідно п.1.3 Іпотечного договору №15\4, в сумі 130 000 гр. чим причинено їй майнову шкоду”.

Насправді ніяких щомісячних платежів позичальник не вносив і вносити, судячи з усього не збирався, оскільки, отримавши кредит, просто зник з грошима, а всі наведені у постанові дані з особового рахунка є плодом фантазії прокурора Смітюха В.Є., яка кваліфікується статтею 366 КК України як посадове підроблення. Але астрофізик у погонах, побачивши, які порядки царюють в Генеральній прокуратурі, зрозумів, що лякатися йому нема чого – все однаково відповідати не доведеться. А для того, щоб прокурорська фальсифікація не так кидалася в очі, 15 лютого 2005 року старший слідчий Святошинськї прокуратури Самолудченко навіть пообіцяв вилучати банківський сервер. Про всяк випадок.

Втім, уся ця історія чи навряд зможе реально чимось зашкодити невеликому київському банку. Але такої мети Святошинський прокурор і не ставить – йому б домогтися перейменування чужого "Антаресу”. Принаймні, в ЗМІ вже з'явилася інформація, що банк начебто збирається міняти назву.

Ну, воно, може, і правильно. Бо закон далеко, а клан Смітюхів – поруч. Єдине, що радує – так це те, з яким поспіхом спритний прокурор порушив у вихідний день кримінальну справу, миттєво організував досудове слідство й впродовж одного дня, 5 травня 2005 року, затвердив обвинувальний висновок і передав справу до суду.

Мабуть, це не просто так. Мабуть, поспішають люди владнати свої бізнесові справи ще до того, як правоохоронці розшукають Бакая. Бо той на допиті такого може розповісти, що прокурору Святошинського району стане не до астрономії...