Для багатьох вибори – це можливість заробити. Під час передвиборчої кампанії додаткові прибутки отримують ЗМІ, рекламні агентства, поліграфії, консалтингові компанії. Мають можливості покращити фінансове становище і пересічні громадяни. «І-Репортер» вирішив дізнатись як здобути зайву копійчину завдяки участі у мітингах.

Про те, що зібрання людей на підтримку тієї чи іншої (будь-якої) політичної сили проводяться зараз за гроші вже давно говорять відкрито. Про «платні майдани» згадував навіть Президент, а аналітики підрахували, що масові акції протесту навесні цього року обішлись урядовій коаліції в 70 млн. дол. Але одразу по закінчені політичної кризи почалась передвиборча кампанія. Це означає, що партійним спонсорам ще зарано підраховувати свої витрати.

4 вересня біля стін Верховної Ради знову зібралось декілька тисяч людей на підтримку коаліції. Здогадуючись, що людям платять, кореспонденти І-Репортера не дивувались спробам мітингувальників уникнути спілкування (http://rep-ua.com/75506.html). Якщо гора не йде до Магомета… вірніше якщо не виходить взяти коментар у мітингувальників, то чому б самому не взяти участь в оплачуваній політичній акції? Але як це зробити? До кого звертатись?

Пошук

Вже через 5 хвилин пошуку я знайшов в Інтернеті відповідне оголошення: «Подработка для всех парней от 16 лет!!! Оплата сразу на руки!!!! Завтра и в течении нескольких дней будет собрана массовка для проведения митингов и подобных мероприятий. Оплата – 10 гривен час!!! Сразу после работы расчет. Пишите прямо сейчас». Втім за зазначеним номером ICQ ніхто не відповідав. Не біда. Правду кажуть, що було б бажання, а рішення знайдуться – наприклад оголошення на стовпах. Втім і цього разу перемовини з майбутнім роботодавцем ускладнювались. Енергійний голос на іншому кінці дроту постійно просив перетелефонувати пізніше. Але врешті-решт знайшовся час і для мене: «Сбор завтра в 7:00 возле Министерства чрезвычайынх ситуаций. Стоять до восьми вечера. Платим 90 грн.». У відповідь на питання про назву політичної сили за яку треба стояти і мету акції пролунало вже звичне: «Перезвони попозже».

Ты же работать пришел!?

Так і не дізнавшись власне за кого або проти кого стояти, я все-таки прибув в призначений час на призначене місце. На затишній вулиці в центрі столиці стрункими рядами вже стояли декілька сот чоловік – переважно молодь і пенсіонери. В першу чергу познайомився зі своїм «десятником» Тарасом - молодим хлопцем, якому постійно хтось телефонував:

- Вот здесь мы и будем работать. Ты же работать пришел!?

- Так, - чесно відповів я.

- Уже когда-то стоял на митингах?

- Тільки на Майдані в 2004 році.

- А. Я тогда еще не работал.

- Я теж…

- Понимаю (задумливо). Закончились те времена, когда люди стояли за идею.

- А що робити, якщо преса буде задавати питання?

- Вряд ли будут спрашивать. Но если что – уходи.

Приблизно о восьмій годині підвезли помаранчеву і бардову символіку блоку «Наша Україна – Народна самооборона» і все стало зрозуміло: стояти треба проти, звільненого напередодні, міністра надзвичайних ситуацій - Нестора Шуфрича.

Стояння

Те, що стояти 12 годин поспіль нудно і важко почало відчуватись вже на хвилині 20-й. Кожен розважав себе як міг: молодь спілкувалась, або слухала музику з мобільного, старші люди теж теревенили, або читали газети. Перехожі, що поспішали своїми справами, все ж таки виявляли цікавість, знайомлячись з гаслами на плакатах, але ніхто не затримувався.

Через пару годин мітинг порідшав в 2-3 рази. Залишились переважно ті, у кого були накидки, прапори та інша партійна символіка. Всі інші розосередились в сусідньому сквері. «Ти мабуть журналіст», - з півпогляду «розкусила» мене молода дівчина з сусідньої лавки. І це не дивно. Віра (ім`я змінено) – 19-річна студентка Національного університету фізичного виховання і спорту України, - на подібних акціях не вперше і знає всю «кухню» оплачуваних політичних акцій, адже за останні декілька місяців встигла постояти «и за Януковича, и за Юлю, и за Ющенка и даже за Мороза».

Закони жанру

Набором людей займаються так звані десятники, сотники і тисячники. Вони відповідають за присутність і поведінку своїх підопічних. Перерахунок проводиться декілька разів за «зміну». Якщо людина не з`являється на перерахунок, то гроші не виплачуються, навіть якщо ви простояли декілька годин. Організатори іноді використовують це правило як привід для невиплати чесно зароблених грошей. «Приходишь за денежкой, а тебе заявляют, что днем был пересчет и тебя не видели», - розповідає Віра. За її словами найчастіше «кидає» БЮТ і «Наша Україна». Але вони виявились і найщедрішими: «Больше всех платят у Юли, потом «Наша Украина» и меньше всех регионалы, наверное потому что они на много чаще проводят массовые акции», - розмірковує дівчина.

Втім хитрує і інша сторона. Під час політичної кризи в центрі Києва масові акції часто відбувались одночасно. Тож, той хто поспритніший міг встигти на перерахунок і там і тут, відповідно і заробити вдвічі більше.

Мораль

Кажуть, що люди, які працювали в ковбасному цеху і бачили ЯК відбувається процес виробництва, як в баки з фаршем потрапляють пацюки, недопалки і інші неприємні речі, в подальшому намагаються відмовитись від споживання ковбас. Приблизно така ж реакція виникла і у Віри: «Если когда-нибудь и буду голосовать, то только «против всех»». Дівчину можна зрозуміти.

Так, звісно в політиці вдосталь бруду і цинізму. А політичні партії можна порівняти з ковбасою 90-х років – в них домішані і «пацюки» і «недопалки» і «емульгатори». Але разом з тим саме від них залежить як ми будемо жити завтра. А отже стати «політичним вегетаріанцем» - це неприпустима розкіш. Не маємо право на апатію. Тож давайте продовжувати вимагати від них кращого життя, вимагати бути більш чесними! Давайте обирати менше зло, та все ж таки обирати!