Ви впевнені, що після скасування депутатської недоторканності роботи у вашому містечку стане більше? Сьогодні виборець – лише спосіб заробляння грошей шляхом потрапляння до парламенту. Тобто не так, як у світі – депутат представляє інтереси тих, хто його обрав. У нас все навпаки – інтереси депутатів має відстоювати народ.

Не із зовсім оптимістичного 13 числа почався другий тиждень виборчих перегонів. І, як співається у відомій пісні «Чтоб они не делали – не идут дела, видно в понедельник их мама родила». Це – про наші виборчі перегони та наших політиків. Ну не щастить їм – не дав Бог розуму та гарних піарщиків. І хоча робиться все з найкращими намірами, результат один – «Ми хотіли як краще, а вийшло, як завжди»…

Хоча, коли постійно перебуваєш в цій країні, то потрохи починаєш жити її політичним життям. І чим далі, тим воно більше захоплює. Так що забуваєш про власні справи, потреби, проблеми та дилеми, натомість «хаваєш» неактуальні, проте активні речі політиків, і починаєш жити ними.

Всього два тижні мене в цій країні не було. Жодних контактів, жодних новин. Приїхала після першого тижня виборчої кампанії. Ввімкнула радіо – і одразу вимкнула. Телевізор навіть не дивилася. Не було бажання, та й того, що я почула, було достатньо, аби зрозуміти: ці вибори знову не для мене.

Я не почула жодної теми, яка б стосувалася власне мене, громадянина України, і яка була б мені цікава та потрібна. Жодної теми про те, що мені насправді болить. Натомість – популістські заклики до кращого життя що з одного боку, що з іншого, поливання брудом один одного, якісь дрібні підтасовані провокації. На перший погляд, ніби й актуальне, але насправді – дріб’язкове і непотрібне.

Ну от чи актуальні на сьогодні теми скасування депутатської недоторканності, політичної реформи, проведення всеукраїнського референдуму чи інші? Якщо актуальні, то для кого? Адже вони – лише вершина айсбергу, яка виблискує, як відполірована сторона копійки і таким чином вабить до себе. А коли цю копієчку показують мільйон разів, коли про неї говорять та пишуть – то мимоволі починаєш думати, що, можливо, й насправді тема ця актуальна та потрібна. І таким чином стаєш втягнутим у ту велику гру, яка називається вибори. Яку затіяли не ми, і яка потрібна теж не нам, адже результати можна спрогнозувати хоч зараз – життя не покращиться ні вже сьогодні, ні вже завтра.

Політики використовують лозунги, які потрібні їм, і які, як вони вважають, проковтнемо ми. І ми ковтаємо. Ця виборча кампанія майже нічим не відрізняється від попередньої. Можна скільки завгодно говорити про зміну парламенту, про його очищення та оновлення, незмінним залишається одне – оновлення свідомості ще не прийшло. Нам кидають гасло, як наживку для рибки. Чим цікавіше та переконливіше воно буде, тим швидше ми піймаємося на гачок. Тыльки ніхто не звертає увагу, що таку їжу ми, зазвичай не їмо, проте… до всього можна звикнути.

Ну ось просто подивіться на те, що вас оточує і що вас турбує. З жовтня за опалення ми будемо платити тарифи вдвічі більші. Ціни за ці півроку підвищилися в кращому випадку, у три рази. Та подивіться на звичайні яйця, якими колись кидали у теперішнього Прем’єра. Мабуть, він не забув негативний досвід минулого, і через це ціни на них сьогодні підвищилися у три з половиною рази. До кінця року купуватимемо десять курячих за десять гривень, так що не кожен дозволить собі ними кидатися.

А чи легко вам стало знайти роботу у себе на периферії, чи збільшилася кількість місць, куди ви можете привести дітей після школи із впевненістю, що там вони навчаться чомусь доброму та корисному. Та й кількість шкіл навіть зменшилася.

А що ви чуєте з екрану? Про депутатську недоторканність? Ви впевнені, що після її скасування роботи у вашому містечку стане більше? Чи що після референдуму щодо того, чи буде Президент керувати на повну, чи лише збоку – краще буде вам, а не Президенту? І чи що завдяки послідовності та стратегії економічного розвитку України країна таки буде колись розвиватися? Ні, я впевнена, що колись та й буде, але не після цих президентських виборів. Адже сьогодні виборець – лише спосіб заробляння грошей шляхом потрапляння до парламенту. Тобто не так, як у світі – депутат представляє інтереси тих, хто його обрав. І саме інтереси людей, а не свої. У нас же навпаки – інтереси депутатів має підтвердити народ. При чому інтереси ці нав’язуються так та під таким світлом, що народу здається, ніби це його власні потреби.

От і чуємо ми всілякі лозунги та заклики, інформації про реєстрації та провокації, викрадення та зраду. Все це – лише погано розіграний театр, аби ми повірили, що актори дійсно є ті, героїв яких вони грають. А театр – це лише вигадка, міфічний світ. Яким ми, на жаль, сьогодні живемо. Ми настільки у цю віртуальну реальність втягнулися, що Матриця просто відпочиває . Хоча, якщо вам це подобається, значить так і буде.