Партія регіонів повторює минулорічні помилки, комуністи використовують західний досвід, а соціалісти фактично підтвердили свою приреченість.

Найбільш очікуваним був з’їзд Партії регіонів. Напередодні його чимало розмов точилось навколо конфлікту інтересів бізнес-груп Ріната Ахметова та Андрія Клюєва, зокрема, щодо близькості цих двох депутатів до «тіла» прем’єр-міністра.

Особливо актуальним видавався конфлікт між Ахметовим і Януковичем, що підігрівався самим Президентом (пам’ятаєте його слова щодо важливої ролі Ріната Леонідовича у врегулюванны політичної кризи?). Вважалося, що переможцем буде той, чиїх людей буде більше у прохідному списку. Якщо судити за результатами з’їзду, то схоже, що переможців немає.

Якщо підбити основні підсумки з’їзду «регіоналів», то слід виділити наступні два:

1. Кадровий голод. Партії регіонів катастрофічно не вистачає спеціалістів. І це попри заяви її чільників про високий професіоналізм цієї політичної сили. Смерть Кушнарьова дуже сильно вдарила по ідеологічному блоку партії, адже тепер знайти ідеологів серед «регіоналів» досить складно.

І складність ця полягає в ідеологічних (звиняйте за часте вживання цього слова) суперечностях між провідними «регіоналами». Наприклад, добре відомо, що Тарас Чорновіл і Ганна Герман-Стеців не є прихильниками двомовності, у той час як Олександр Єфремов, Віктор Тихонов і Вадим Колесніченко є послідовними апологетами двомовності. Бізнес-середовище ж партій та представники її економічного блоку є більш стриманими і здебільшого грають на емоціях виборців.

Євген Кушнарьов був чи не головним ідеологом. Причому він не лише виступав з приводу мовної ситуації чи напрямку інтеграції, а й писав трактати щодо національної ідеї і обґрунтовував необхідність федералізації України, у той час, як інші «федерасти» замовкли і почали говорити, що їх неправильно зрозуміли. До речі, ви помітили, що після смерті Євгена Петровича про федералізацію більше не говорять?

Тож вдовольнити голод, як і минулого року, покликані представники братніх партій. І якщо в 2006 р. були лише Засуха і Костусєв, то цього року до них додалися Кінах, Гурєв, Шуфрич, Папієв, Богословська, Коновалюк, перебіжчики з НУ і БЮТ та деякі інші.

Але при цьому ПР допускає ту ж саму помилку, що й на минулорічних виборах. Наприклад, Олексій Костусєв пішов за списками ПР, а його партія «Союз» – у блоці партій «За союз», який набрав 0,2%. Те ж саме стосується Тетяни Засухи, чия Селянська партія України набрала 0,31%. Так, можна сказати, що, мовляв, на той момент вони вже вийшли з лав партій, які протягом тривалого часу очолювали. Але ж тим не менше саме Костусєв і Засуха перш за все асоціювалися із «Союзом» і СелПУ, і приймаючи їх у свої лави, ПР розраховувала на додаткові голоси виборців, натомість втратила 0,5%.

Зараз же у «регіоналів» був вибір: або створювати блок партій (наприклад, Блок Януковича), і таким чином увібрати під себе не лише ті 0,5%, а й, наприклад, голоси СДПУ(о), «Віче», «Трудової України» (у 2006 р. вони разом набрали 2,84%). Тобто реально можна було спокійно додати до свого активу 3-4% голосів. Але ПР обрала той самий шлях, що й минулого року.

І, відверто кажучи, навряд чи додасть бонусів партії присутність у першій п’ятірці не зовсім успішного політика Богословської (яка свого часу пішла з попереднього уряду Януковича через «азаровщину» і критикувала «біло-блакитних» під час Помаранчевої революції, а зараз Богословська і ПР знову разом) і міністра Шуфрича (фосфорна аварія під Львовом дуже недоречна для нього). Правда, хоч одіозного Медведчука в списки не внесли.

Проте безперечно успішною є поява у списках Дмитра Табачника. Проте 34-те місце, яке він отримав, відверто свідчить про те, яку роль ПР надає інтелектуальному потенціалу.

2. «Регіонали» до коаліції з НУ-НС готові. Подивіться на передвиборчу програму ПР 2007 р., порівняйте з минулорічною і відчуйте різницю.

Кілька цитат. Програма-2006:

· поступово реалізуємо федеративний принцип державного устрою;

· ми – за надання російській мові статусу другої державної мови в Україні;

· підтримка позаблокового статусу України. Проведення референдуму з питання вступу до НАТО;

Програма-2007:

· місцеве самоврядування повинне стати реальним фундаментом народовладдя. Шлях до цього – максимальна передача владних та фінансових повноважень місцевим органам влади для втілення регіональних і локальних стратегій розвитку;

· ми – за надання російській мові статусу державної мови. Для цього необхідна стійка більшість у Верховній Раді;

· на зовнішньополітичній арені ми виступаємо за політику відкритості та добросусідства, за збереження позаблокового статусу України. Питання про вступ України до НАТО може вирішуватись тільки на основі результатів всенародного референдуму. Членство в ЄС або СОТ – не самоціль, а засіб підвищення добробуту наших громадян, розширення можливостей вітчизняної економіки, науки і освіти.

Як видно, федералізація замінилася розширенням прав регіонів, друга державна мова вже можлива лише за наявності «стійкої (тобто 300 голосів – Авт.) більшості», а ставлення до європейської та євроатлантичної інтеграції пом’якшилося. Плюс додалися великі соціальні обіцянки.

А тепер питання. Якщо останнім часом «регіонами» знову, як і влітку-2006, говорять, що між ними і НУ практично немає ідеологічних розбіжностей, і якщо Президент натякає, що йому подобається широка коаліція, то що це означає? І чому Партія регіонів пом’якшує свої ключові ідеологічні пункти? Якщо не для зближення з НУ, то для чого? Навіть Калашникова до списку не внесли, певно, щоб показати, як на Партію регіонів діє тиск громадськості.

З’їзди інших політичних сил не викликали такої цікавості. БЮТ у першу п’ятірку записав лише членів «Батьківщини», і як не старався Пинзеник, отримав лише 6-те місце. Наявність під четвертим номером Йосипа Вінського направлена, перш за все, на електорат соціалістів. НУ-НС з Луценком і БЮТ з Вінським намагатимуться позбавити Соцпартію і тих мізерних відсотків, що вона зараз має.

Перша п’ятірка соціалістів досить прогнозована і очікувана. Мороз, Цушко, Бойко, Семенюк, Ніколаєнко. Без Вінського, Гармаш, Деркача (пішов з «регіоналами») і Волги (певна несподіванка, враховуючи його словесну активність в партії), проте із заступником Черновецького Голубченком. Поява останнього навряд чи додасть балів СПУ в Києві, де на минулих виборах партія набрала 5,5%.

Комуністи ж вирішили зіграти у кращих традиціях Голівуду, ввівши до першої п’ятірки шахтаря Євгена Волинця (другий номер) і фермера Марину Перестенко (номер три), а таких «динозаврів», як Мартинюк і Ткаченко, а також молоду надію Голуба записали лише в другій п’ятірці. Зрозуміло, що такий хід комуністів – чистий піар, хоча оснований на комуністичних гаслах «Хто був ніким, той стане всім». До того ж це схоже на американський фільм, де нікому невідома людина враз стає героєм-знаменитістю. Проте, на щастя (а для когось і на жаль), в Україні наївних людей куди менше, ніж в Америці, тож такий хід «не прокотить».

Отож, лишається чекати 7 серпня, коли відбудеться міжпартійний з’їзд блоку НУ-НС, а також стане відомо, чи долучиться до блоку КУН, чи, можливо, сформує націоналістичний блок з ВО «Свобода» (це і буде єдиним ідеологічним блоком на виборах). Попередні ж з’їзди лише підтвердили тези про те, що партії куди менше переймаються ідеологією, не вчаться на своїх помилках і невміло проводять піар-кампанії.