«Я продовжую виступати на політичних майданчиках». Відверто про політичні уподобання, скандали з «Бумбоксом» та «Гуляйгородом», нетривалі стосунки з жінками і багато іншого лише для «І-Репортера» розповідав лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський.

Він прийшов на розмову щойно з перукарні. Красивий і сяючий. Домовилися говорити відверто, тому розмова із запланованих 30 хвилин розтягнулася на дві з половиною години. Трохи занервував лише тоді, коли почали говорити про жінок. Це – його слабинка. А ще зізнався, що геть не вміє розбиратися в людях, тому так багато останнім часом чуток про «самодержавство» Положинського. Тож про свою політику, свою країну та своє кохання лише для «І-Репортера» розповів Сашко Положинський.

Ми в політиків грошей не беремо.

Ще зовсім нещодавно ти активно брав участь в усіляких соціальних проектах. Найяскравішим з них є акція «Не будь байдужим». Але тепер ти запевняєш, що відійшов від цього. Чому?

За рік проекту я зрозумів, що це – постріли в повітря. Я не бачу результатів, хоча мене намагаються переконати в тому, що користь є. Але так говорять ті люди, які не знають скільки зусиль треба, аби дати ту порцію оптимізму людям. Я не отримав бажаного ефекту.

А який ефект ти очікував отримати від проекту? Безмірну любов? Повстання українців проти системи під проводом Положинського?

Якогось конкретного ефекту я не очікував. Я просто бачу, що даю я, і якою є віддача. Коли я проаналізував за рік роботу, то побачив: якби ми займалися якимись медійними проектами – мали би більший ефект. Просто люди після акції залишаються в тих же умовах, в яких і були.

Коли я підбив підсумки цього проекту – скільки часу ми витратили, скільки грошей - то зрозумів, що ми могли б запустити Інтернет-проекти, програми на телебаченні, можна було б маленьку радіостанцію організувати. Чомусь люди вважають, що той шлях, який вони вибрали – кращий. Я з цим не погодився. Самотужки щось я робити не можу.

Можливо треба було залучити політиків, піти під чиєсь крило, аби мати успіх?

Як тільки акція стартувала, нас почали звинувачувати у тому, що це – політичний піар якоїсь сили. Але це з початку була не політична, а громадська акція. Ми в політиків грошей не беремо. Дуже схожі ідеї зараз проголошує Юрій Луценко. Я, взагалі, коли потрапив на перші акції «Народної самооборони», то чув значну частину того, що ми говорили на своїх зібраннях, але у нас не було таких засобів, як у нього.

«Не будь байдужим», як ти стверджуєш – акція не політична. Чому ж тоді ти постійно так багато говориш про політику? Чому виступаєш на політичних сценах, адже твої прихильники тебе асоціюють вже з тими силами?

Я думаю, що кожен громадянин, незалежно від того, чим він займається у житті, повинен брати участь у житті своєї країни. Від політики тієї чи іншої країни залежить доля конкретної людини. Масова ж нецікавість політикою дає можливість політикам здійснювати свої маніпуляції, відстоювати лише свої інтереси. Чим пасивніший народ – тим легше його використовувати.

А чому ти виходиш на політичну сцену? За кого агітуєш ти? За БЮТ? «Нашу Україну»?

Я виходжу тому, що це – чудова можливість виступити. В Україні є лише невелика кількість музикантів, які можуть влаштувати концерт самостійно. І зовсім малий відсоток музикантів навіть світових, які можуть організувати концерт в Україні без підтримки. Тому кожний виступ на політичні акції – це передусім можливість відіграти. Окрім того, якщо музикант погоджується виступати лише з певними політичним силами, які відповідають його ідеям, то це й можливість проголосити свої власні ідеї та бачення.

Чому ти вибрав саме трибуну, де виступає Тимошенко? Чому не пішов на сцену Януковича, адже там також можна проголосити свої ідеї?

На тій сцені виступала не лише Тимошенко, а й Луценко та Кириленко. Це всі люди, які були в 2004 та 2006 роках. Я їх ніяк не ідеалізую, і до кожного з них у мене є претензії. Але у своїй діяльності вони декларують те, що співпадає з моїми уподобаннями. Окрім того вони не є моїми принциповими ідеологічними супротивниками, як Партія регіонів.

Дострокові вибори будуть. Це остаточно. Почнеться виборча кампанія. Ти поїдеш агітувати? Ти віриш, що вибори можуть щось змінити?

Я взагалі не сприймаю таку інституцію, як Верховна Рада.

Ти прихильник самодержавства чи анархії?

Я прихильник одноосібної демократичної влади.

А ти віриш, що можна одноосібно правити демократично?

Це дуже просто. Так було в княжі часи чи під час гетьманату. Щось схоже має бути і в нас. І найбільша проблема української влади в тому, що вона безвідповідальна. Під час виборів Мороз, Янукович, Ющенко багато говорили про кучмізм. Зараз кучмізму вже немає, але Кучма себе почуває навіть краще, ніж при кучмізмі. Якщо він винен, то чому він не покараний?

Як тільки Ющенко став Президентом, прокотилася хвиля смертей, втеч з держави. А на злодієві і шапка горить. Хіба це керування країною?

Але ти будеш їздити агітувати країною?

Та Верховна Рада, яка є – недієва, і єдиний варіант її змінити – вибори. Хоча не факт, що й вони щось суттєва змінять. Але краще спробувати і сказати, що не вийшло, ніж взагалі нічого не робити. Я продовжую виступати на політичних майданчиках.

А як ж є поети, письменники та музиканти, які ставлять себе поза політикою. Не цікавляться нею і не підтримують нікого. Вони лукавлять, чи це – черговий піар? Ось, наприклад, «Бумбокс» в інтерв’ю «І-Репортеру» розповідав, що він – поза політикою, хоча в складі «Тартаку» його члени активно виступали на політичних майданчиках.

Принаймні двоє із «Бумбоксу» активно виступали зі мною на політичних сценах, і ніхто не казав, що їм не подобається. Поки не кличуть на політичні сцени – то всі відмовляються виступати.

Принаймні з одним із учасників «Гуляйгороду» у мене навіть не виникне бажання привітатися при зустрічі

До речі, про «Бумбокс». Двоє з його учасників – колишні тартаківці - стверджують, що ти їх вигнав з гурту. Говорять, що ти запровадив у гурті самодержавство, що не прислухався до їх думки і взагалі не мав їх за людей.

Щодо «Бумбоксу», то двоє його учасників не самі пішли з «Тартак». Їх вигнали. У людей слова і діла розійшлися. Конфлікт відбувся тому, що ми зібралися з групою «Тартак», адже я побачив, що за рік роботи їх і у складі «Тартак», і у складі «Бумбокс» ми не рухалися вперед. Вони з готовністю виступали на концертах, але творчий процес практично стояв. І робилося це частково ще й тому, що в середині колективу створилася атмосфера прихованої конфронтації.

Історія «Бумбокс» теж має своє коріння. Свого часу бас-гітарист та барабанщик групи «Тартак» з Андрієм Хливнюком грали у групі «Графіт», де менеджером був Олексій Сагомонов. «Тартак» тоді зі свого боку чим міг, тим і допомагав «Графіту». Але стався конфлікт між Сагомоновим та музикантами «Графіту», і гурт припинив своє існування.

Потім виникла група «Бумбокс», куди увійшли двоє інших учасників «Тартака». Наші бас-гитарист з барабанщиком не дуже добре сприймали ідею створення «Бумбоксу», тому виникла певна конфронтація з ді-джеєм та гітаристом, які тепер були ще й у складі «Бум боксу». Була ще третя зацікавлена сторона - я. Мені було не приємно дізнатися про існування «Бумбоксу» від своїх знайомих, які побачили виступ групи по телевізору. Тож, принаймні, хлопці б сказали, що працюють з Хливнюком. Відтоді натягнуте ставлення залишилося.

Був ще один аспект. В січні 2005 у мене починалася робота над проектом «Свіжа кров» на телебаченні. Я зібрав групу і сказав, що цей проект займе трохи часу і сил. Але в мене є нові ідеї пісень, тож давайте працювати над альбомом. І ми домовилися, що хлопці почнуть працювати над альбомом без мене. Коли ми зібралися через два місяці, виявилося, що група за цей час спромоглася розродитися лише на одну пісню, яку до кінця не закінчила. Мені таке не подобалося. Ми зібрали загальні збори, і я сказав: «Хлопці, якщо я вас не влаштовую, як вокаліст – я можу піти». Вони сказали: «Ні, ти нас влаштовуєш». Тоді ми почали розбирати цю ситуацію. У результаті виникло запитання: а чи не заважає цьому «Бумбокс»? Хлопці запевнили, що ні. Більше того. Якщо виникали суперечливі питання щодо дат концертів та іншого – все мало вирішуватися на користь «Тартак».

Через деякий час наш продюсер говорить мені, що він вів переговори зі спонсором, який міг би давати нам гроші. Виявилося, що керівництво «Бумбоксу» вело перемовини з найближчим конкурентом спонсора. І спонсор нам повідомив, що якщо він працює з «Тартаком», то ніхто з його учасників не має працювати з конкурентами. Ді-джей та гітарист на такі умови не погодилася. Тоді ми зібралися вже без них і вирішили не працювати з ними. Після цього хлопці написали в багатьох інтерв’ю «Нарешті ми звільнилися від ланцюгів» і таке інше.

А ти спілкуєшся з екс-тартаківцями, слідкуєш за розвитком «Бумбоксу», чи принципово – з ворогами не розмовляєш?

Мені подобається вокал Хливнюка, але не музика «Бумбоксу». Але я ніколи не скажу на хороше – погано лише тому, що я не розмовляю з цією людиною.

Діля «І-Репортеру» розповідав, що альбом «Понеділок» вже на стадії завершення. Він записаний і чекає свого видання. Як проходила робота, і чому ти вирішив працювати саме з Ділею?

Ми його дописали кілька місяців тому. Але я мало займаюся цим проектом. Скоріше я – запрошений вокаліст. Те, що вийшло – мені подобається.

Був у тебе проект ще й з «Гуляйгородом», і, наскільки я знаю, там теж не все нормально закінчилося. Знову якісь непорозуміння та сварки? У чому справа?

Принаймні, з одним із учасників проекту у мене навіть не виникне бажання привітатися при зустрічі. Людина виявилася наскільки непорядною, що я її для себе викреслив взагалі зі списку існуючих.

Ну, останнім часом у тебе просто якась смуга скандалів. При чому всі сторони на цих скандалах роблять собі ім’я. Можливо, ти занадто «зоряний» і прискіпуєшся до всіх?

Я не хочу собі зараз ставити зірку в лобі, але чи виник би проект «Бумбокс», якби не існувало проекту «Тартак»? Я думаю, що ні. Хто б знав про «Гуляйгород», якби не «Тартак»? Ніхто. Тож могли б хоч нормально про нас висловлюватись. Аж ні. Тому мені зараз доводиться брати на себе не дуже приємну функцію – коментування того всього.

Ти не двозначно ставишся до УПА, виступаєш за визнання воїнів УПА. Чи не відібрала твоя принципова позиція частину прихильників, адже це суперечливе питання? Можливо, про нього не варто так голосно говорити, як робиш це ти?

З Андрієм Підлужним ми вирішили записати пісню про героїв УПА, адже цього року відзначатиметься 65 річниця з дня заснування УПА. Це питання суперечливе для тих, хто про це нічого не знає.

80% українців про УПА або нічого не знають, або не правильно проінформовані…

Але це проблема не українців, а України. Просто наступним кроком після визнання УПА буде розслідування жертв комуністичного режиму. І, можливо, це розслідування переросте у щось на кшталт Нюрнберзького процесу. Тоді багатьом сьогоднішнім політикам доведеться прибрати рило від годівнички.

Усі ангели мене цураються

На тусовках, які ти відвідуєш не так вже й часто, ти або сам, або з різними дівчатами. Зараз у тебе є дівчина?

Регулярно.

Регулярно одна чи регулярно дівчина?

Я дуже непостійний у стосунках із дівчатами. Мені вони набридають. Я ще не знайшов тієї, яка б не набридала. Я не перший рік живу на світі і побачив у жінок одну здатність – вони з часом дуже змінюються. І у своїх власних інтересах, і стосовно чоловіка, і у кількості тієї уваги, яку вони вимагають до себе, і у кількості свободи, яку вони здатні своєму чоловікові виділити. Якщо тобі цього замало – значить ми не підходимо один одному. На жаль, кожне нове знайомство приносить нові ілюзії, і ці ілюзії потім розвіюються. Але ж ніхто не каже, що якщо стосунки між людьми закінчуються погано – краще їх взагалі не починати.

То ти збираєшся, як то кажуть, «вік парубкувати»?

Ні. Немає повноцінної сім’ї – немає дітей. Але я вважаю, що родина має створюватися один раз. Серед моїх ровесників багато таких, які вже декілька разів одружувалися, якщо ж лише один раз, то їхнє подружнє життя мало нагадує сімейне.

Як і де ти знайомишся з дівчатами? Є якась перевірена методика?

Нема якоїсь схеми. От з вами сьогодні отак познайомився. Перед цим в перукарні з дівчатами – по-іншому. Оскільки я рідко ходжу на тусовки, то випадкове знайомство трапляється десь в дорозі.

Впізнаваність значно спрощує процес. Набагато легше познайомитися з дівчиною, якщо вона підійшла і спитала: «А це дійсно ви?» З іншого боку, якщо тебе впізнають, то це не значить, що сприймають позитивно. Я часто ніяковію через свою впізнаваність.

Ти заводиш стосунки зі своїми фанатками?

Мені дуже тяжко відрізнити, коли я викликаю зацікавлення у дівчини від того, що я такий класний сам по собі, чи я такий класний чувак з групи «Тартак». Але ж жінки правду не кажуть.

Мене тішить той факт, що я жіночою увагою не був обділений навіть тоді, коли ще не був учасником гурту «Тартак».

Чому, на твій, чоловічий погляд, жінки так «западають» на тебе?

Тваринний магнетизм. Не знаю. Ну подобаюся я їм.

Користуєшся цим?

Звичайно! Зрештою, дівчина – це не корова, якій кинув сіна, подоїв і використав.

Скільки часу найбільше у тебе тривали стосунки з дівчатами?

Дуже не довго. Два місяці.

Два місяці – це найдовше? Тоді найкоротше знайомство тривало декілька годин?

Ні, я не пам’ятаю таких стосунків. У мене ще такого не було, щоб я познайомився з дівчиною, ми нашвидкуруч мали якісь статеві контакти і після цього розійшлися і ніколи не бачилися.

Тобто на ранок ти обов’язково телефонуєш…

Ну не обов’язково, але стосунки з дівчатами у мене мають свій початок, тривалість і кінець. Просто одночасно може бути декілька стосунків. Але я не приховую їх. Якщо дівчину це влаштовує, то мене також.

Тоді скажи, хто міг би витримати тебе? Ти уявляєш таку дівчину, яка б тебе ні в чому не обмежувала, не вимагала більше уваги, часу та спокійно сприймала твої романи?

Ця дівчина має бути ангелом. Я в житті реальний монстр, і з цим нічого не можу зробити. Але, очевидно, жінки більш наближені до демонів, ніж до ангелів. Або всі ангели мене цураються.