«В Україні має бути одна російська мова державна, навіщо створювати і формувати іншу. Може, винайдуть таку формулу, за якої українська мова буде регіональною, скажімо, у Львові, Тернополі, Івано-Франківську. Можливо, у Вінниці буде якась інша мова, ближча до суржику, у Львові більш сполячена мова», – заявив Микола Левченко, секретар Донецької міської ради.

13 березня в Київ приїхала нова зірка донецької політики – Микола Левченко. Ще якісь пару місяців тому про нього ніхто не чув і не знав, а сьогодні його ім’я у всіх на слуху. Коли я вперше побачив Миколу Левченка, він мені нагадав одного з героїв популярного серіалу «Бригада» – Космоса. Такий же вираз обличчя, недалекий погляд і дещо піжонський вигляд. У той же час – намальовані елегантність і ввічливість.

Перша заява Левченка спричинила справжній фурор. Здається, чи не вперше на захист української мови стали, як представники демократичних сил, так і ключові фігури регіоналів. Слова Тараса Чорновола - «…це печерний шовінізм, це елементарне тупе хамство» - облетіли весь інформаційний простір. З вимогою дати пояснення позиції ПР з цього питання, до Януковича звернулася УРП «Собор», однак реакції й досі немає.

Проте, донецької слави пану секретарю було замало, тож він поїхав у Київ, з метою популяризації своїх поглядів. «Я говорю як громадянин України, я не озвучую позицію Партії регіонів. Це моя думка, що в Україні має бути одна російська мова державною, навіщо створювати і формувати іншу. Може, буде знайдено таку формулу, за якої українська мова буде регіональною, скажімо, у Львові, Тернополі, Івано-Франківську. Можливо, у Вінниці буде якась інша мова, ближча до суржику, у Львові більш сполячена мова», – так заявив Левченко на прес-конференції в УНІАН.

Насамкінець, він додав ще кілька тез до свого виступу:

· «Вся наша наука сформована і створена в радянський період, і вона вся російською мовою. Російська мова як державна знімає питання про відтік мізків з країни»

· «Шахтарям у Донецьку нема коли вивчати українську мову. Він виліз із шахти, зміна закінчилась, йому потрібно поїсти, виспатись, розв`язати всі сімейні проблеми, шахтарю нема коли вивчати українську мову».

· «Пришліть мені проект цього технічного словника українською мовою, я знайду гроші і профінансую його видання».

Отож, перше. Чи має право державний службовець висловлювати власну думку з приводу Конституції та законів України? Ні, адже саме він проводить внутрішню політику, а представляючи міськраду й одну з найпотужніших українських партій, просто не може не висловлюватися з урахуванням їх думки.

Говорити ж про те, що українська мова може бути лише регіональною можна в тому випадку, якщо під терміном «регіональна» вважати всю країну, адже згідно з останнім офіційним переписом населення, 70% українців вважають рідною саме українську мову.

Відносно науки Левченко висловився дуже дивно. Якщо говорити про нашу науку, то треба копати глибше, починаючи з часів хоча б Петра Могили, якщо не раніше. Хоча, для пана Миколи наука, певно, почалася лише в 1922 р., а, можливо, з усіх наук він поважає лише ядерну фізику та, можливо, ще якісь технічні науки. Тому що під час СРСР гуманітарні науки в Україні розвивалися й українською мовою теж.Та й математика, фізика, хімія за радянської доби викладалися, начебто, як російською, так і українською мовами. Були і є технічні терміни українською. Та про це донецькому секретарю невідомо.

Відносно ж заяви, що простим людям на Півдні та Сході нема коли вчити українську, то це можна трактувати як образу мільйонів українців. За словами Левченка, шахтар думає лише про 4 речі: робота, їжа, сон, сім’я (під сім’єю, певно, мається на увазі чисто господарські і виховні заходи). Культура шахтарю не потрібна, як непотрібні й духовні блага. Тобто, Левченко прирівнює простих людей Сходу і Півдня до тварин, адже мислення та прагнення духовно розвиватися і відрізняє людей від тварин.

До речі, за логікою Левченка, він і сам є такою людино. Адже української не знає (певно нема часу, адже вилізши з будівлі міськради, йому треба попоїсти, зайнятися сімейними справами і лягти спати). Дивуєшся, як пан Микола знайшов час прочитати вірш Єсеніна «Исповедь хулигана».

Інші твори поета він, мабуть, і в очі не бачив. Бо якби прочитав, принаймні, поему «Черный человек», то ніколи б не назвав Сергія Єсеніна «гулякою». Зрештою, «гуляка Єсенін», «п’яниця Шевченко» – це типові совкові штампи. Що ж, не всі ще позбулися радянського туману.

Реакція у відповідь на чергову заяву секретаря Донецької міськради не забарилася. . Вилита на нього пачка кефіру після прес-конференції скоріше піар-хід, аніж якась помста. Бо, коли націонал-патріоти вирішили показати Олесю Бузині, що він був неправий у книзі «Вурдалака Тарас Шевченко», то тому довелося втікати в Київ, після «душевної розмови» з певними хлопцями.

Учора народний депутат від Партії регіонів налякав Левченка самим Януковичем! «Я думаю, що Янукович цьому юнаку пояснить, і російською, і українською, що він не правий. Скажу відверто – я йому дуже не заздрю. Якщо ви хочете довідатися, який це спосіб розмови, то запитайте в народного депутата Калашникова, що був причетний до скандалу з журналістами. Після розмови з Януковичем він страждав від нервового нападу та потрапляв до лікарні із серцевим нападом, – повідомив Ярослав Сухий і додав наступне. - Я категорично не згоден з цим юнаком на прізвище Левченко. Я спочатку думав, що він просто поспішив, адже в запалі можна будь що сказати. Але коли на прес-конференції говорять такі дурниці, це означає одне – у родині не без урода. Я категорично заперечую і виступаю проти таких заяв».

З іншого ж боку, а чи не є сам Левченко інструментом мовних піар-технологій Партії регіонів? Всім відома одна з ключових тез партії про наміри добитися статусу другої державної російській мові. Багато в чому через це регіоналів не люблять в Західній Україні.

А Левченко пішов далі, заявивши, що української мови взагалі немає як такої (те ж саме говорять і невиховані російські шовіністи). Тут же послідувала реакція самих регіоналів, щоправда з «Києва» – Ганни Герман-Стеців та Тараса Чорновола. Засудивши слова Левченка, вони, тим не менш, проти його виключення, у них же, мовляв, демократія в партії.

Так що формально регіонали зіграли і вашим, і нашим. Задоволені і українофоби (є серед біло-синіх наші!), і окремі українофіли, які симпатизують Партії регіонів (одразу посадили на місце хлопчину!). Чимось це нагадує ситуацію з розгляду законопроекту про Голодомор 1932-33 рр. Всі депутати не підтримали його, а Чорновіл з Герман проголосували за геноцид. Теж і вашим, і нашим. Хоч «вашим» лише 2 голоси.

Тут слід зауважити, що якби слова Левченка суперечили політиці Партії регіонів, він одразу був би виключений з її лав, а Донецька міськрада позбавила б його мандату. Але регіонали, певно, мають від Левченка зиск. І людей в напрузі тримає, і попіаритися на тлі захисту української мови та культури можна. То може Левченко – підставний, і всі його виступи ретельно сплановані, а Партія регіонів переслідує цим мету підняти рейтинг у західних областях?А заодно й довести всім українофілам, що саме регіонали насправді є захисниками української мови.