Ви хочете робити кар’єру чи хочете за безплатно “згоріти на роботі”? Якщо перше, то біжіть “вислужуватися” перед начальством. А якщо друге – ну тоді, звісно, сидіть і далі, працюйте.

Синдром згоряння на роботі став масовим діагнозом українських працівників

Щоразу, коли на одній з моїх попередніх робіт начальник (на щастя, вже колишній) викликав мене “на килим”, в мене всередині немовби щось обривалося. Я наперед знала, що він мені даватиме абсолютно безглузді вказівки, буде кудись мене “посилати” (без жодної користі для справи), за щось критикувати (при цьому зовсім незрозуміло за що конкретно).

Власне, саме такі проблеми – між начальником і підлеглим, а також між самими співробітниками (які замість того, щоб працювати, плетуть інтриги) шкодять здоров’ю та працездатності людей. Адже якщо в колективі створити творчу, товариську атмосферу, то навіть не дуже цікава робота може стати улюбленою. Але ж ні – більшість робіт “насичені” інтригами, “підсидками”, плітками, наклепництвом. А як же робота, запитаєте ви? Яка робота, шановні? Ви хочете робити кар’єру чи хочете за безплатно “згоріти на роботі”? Якщо перше, то біжіть “вислужуватися” перед начальством. А якщо друге – ну тоді, звісно, сидіть і далі, працюйте.

Віднедавна багатьом працівникам дедалі частіше ставлять новітній український “діагноз” професійної діяльності – так званий “синдром згоряння на роботі”. Часто трапляється, що навіть на робочому місці без шкідливих умов праці людина поступово відчуває погіршення стану здоров’я. Такі випадки трапляються на роботах, які пов’язані з високим нервово-емоційним напруженням. Класичним прикладом “професійного згоряння” є авіадиспетчери. Але навіть у значно менш стресових умовах людина може поступово “перегоряти”.

“Мені всі щодня роблять компліменти, кажуть, як я гарно виглядаю, - розповідає 34-річна Наталя, яка працює в “жорсткому графіку” менеджером однієї українсько-німецької фірми. – Але ж ніхто не знає, скільки я щодня з’їдаю пігулок, щоб так гарно виглядати і так добре працювати”.

“Дуже часто люди приходять за допомогою до психолога, скаржачись на таке явище як вигоряння на роботі, - говорить завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. Костюка Зоя Кисарчук. - Найчастіше “жертвами” роботи стають ті, хто занадто палко працює. На перший погляд, що ж тут поганого, якщо людина працелюбна й сумлінна? Але це лише на перший погляд. Насправді ж, залежність людини від будь-чого, у тому числі й від роботи, має єдину природу. Людина в першу чергу психологічно залежна, вона не є самодостатньою. Від роботи може бути така ж залежність, як і від алкоголю чи наркотиків. Звісно, ці речі не можна порівнювати як тотожні. Проте якщо людина “вигоряє” на роботі, то, можливо, в неї є певні психологічні проблеми? Може бути, якась особлива надвідповідальність, своєрідний комплекс провини, що вона не зробила щось дуже сумлінно і відповідно з нормами”.

Після почутих від психолога слів спочатку я дуже здивувалася. Цікаво, а що робити людині, якщо її “чавлять” на роботі, як лимон, абсолютно не питаючи, прагне вона “дуже сумлінно” працювати чи ні. Проте виявляється, що “вичавити” щось із людини самодостатньої, з адекватною самооцінкою неможливо, якщо вона свідомо цього не захоче.

“Трудоголізм – це не таке просте явище і не завжди це вина працедавця, - стверджує Зоя Кисарчук. - Часто людина сама винна в тому, що її використовують понад її реальні фізичні та психологічні можливості. Причина вигоряння на роботі може ховатися в самій людині. Адже можуть бути дві людини, поставлені в одні умови, але працювати зовсім по-різному. Якщо трудоголізм вже розвинувся, то він стає хронічним. З точки зору роботодавця - це добре, що людина багато працює. Хоча кмітливі роботодавці розуміють, що людина з часом перегоряє і, зрештою, постраждає його виробництво, оскільки трудоголік дуже швидко вичерпує свої резерви. Крім того, якщо людина постійно затримується на роботі у поза робочий час, то вона може бути не роботоголіком, а просто фахівцем, який не справляється з роботою. До речі, один з відомих фізиків казав своїм учням – молодим науковцям, коли вони затримувалися на роботі довше, аніж він вважав за потрібне: “ Ви весь час працюєте, а коли ж ви думаєте?”

Психологи застерігають: якщо трудоголік працює з ранку до вечора, то організм вичерпується. Така людина може захворіти, впасти в депресію. “До нас на психотерапію приходять люди і кажуть: “Працюю виснажливо, гроші заробляю, а коли ж мені жити?” Вони скаржаться на депресію, на те, що немає радості ні від роботи, ні від грошей. І навіть якщо зрештою вони купують омріяну машину, то це теж не приносить радості”, - розповідає Зоя Кисарчук.

Водночас може страждати і родина трудоголіка. Діти віддаляються від своїх вічно запрацьованих та заклопотаних батьків, стають неслухняними. З чоловіком-дружиною рано чи пізно виникають непорозуміння. В деяких сім’ях навіть доходить до крайнощів, коли хтось із подружжя ставить іншого перед вибором: або я, або ТАКА робота. З іншого боку, інколи людина потрапляє в трудоголічність саме через родинний конфлікт – коли немає взаєморозуміння в сім’ї, то й повертатися додому не хочеться. У таких випадках людина сама себе ніби “приговорює” до робочого місця.

“Дуже часто нашими клієнтами є роботодавці-трудоголіки, - зізнається завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. Костюка Зоя Кисарчук. – У багатьох випадках на першому етапі людина дійсно вкладає всі сили в якийсь проект. Але поки вона вкладає силу в цю справу, то на всіх інших ділянках життя в неї може бути повний безлад. Тож потім ця людина намагається надолужити втрачене в інших сферах життя і перетворюється на “білку в колесі”. І це нагадує “невротичне” колесо. Така людина може бути небезпечною і для людей, які з нею працюють. Якщо трудоголізм є в боса, то такий стиль роботи стає нормою на фірмі і всі її співробітники працюють ночами”.

Як же визначити людині: є вона трудоголіком чи ні? І якщо вона таки трудоголік, то чи позитивний це трудоголізм для неї самої?

Психологи стверджують, що якщо в людини окрім місця роботи є хоббі, друзі, якщо вона має повноцінне харчування і сон, то все в порядку. Якщо в її житті є лише робота, а в інших сферах - порожнеча, то варто замислитися. Адже деякі люди шляхом трудоголізму вирішують, вірніше, намагаються вирішити свої особисті проблеми. Тоді робота стає для них своєрідним психологічним захистом.

Це трапляється, наприклад, коли є ефект пустого гнізда: діти пішли з сім’ї або сім’ї ніколи не було. Щоб вирішити цю проблему, деякі люди схильні вважати себе незамінними на роботі і переносять на неї всі “життєві фішки”. “Якщо це людині не приносить дискомфорту і не обтяжує інших, то нехай собі працює, - вважає Зоя Кисарчук. – Але якщо така людина починає заважати подібним ритмом своїм співробітникам, то незалежно від того, рядовий вона працівник чи начальник – їй краще звернутися до психолога. Бо робота – це дуже важлива частина життя, але ще не ВСЕ життя. Про це варто завжди пам’ятати”.