Таке припущення висловлює адвокат головного звинувачуваного у справі про контрабанду ракет адвокат Богдан Ференц. Поки що це єдине логічне пояснення продажу ракет, які неможливо використати за призначенням ні в Ірані, ні в Китаї, куди вони потрапили.

Пан Ференц заперечує сам факт контрабанди. Адже ракети були передані представникам покупця в аеропорті «Гостомель», що під Києвом. Оскільки саме переміщення озброєнь через державний кордон здійснювали не українці, на думку пана Ференца, звинувачення у контрабанді його підзахисного Євдокимова безпідставні.  Та й ракети, зняті з озброєння в Україні на початку 90-х років, називати зброєю не можна: боєголовки до них були вивезені до Росії у 1992-1994 роках.

Ракети, виготовлені 1987 року, мають ресурс придатності лише 8 років. Військові стверджують, що єдиним засобом доставки цього типу ракет є літак Ту-160.  Пульт для запуску та керування ракетами може знаходитися лише на літаках, яких немає ні в країнах-покупцях, ані в Україні.

Адвокат спростовує звинувачення на адресу В.Євдокимова у зміні курсу літака, який перевозив ракети 2000 та 2001 року. Всі три рейси по транспортуванню «безголових» ракет здійснював один і той самий екіпаж. На попередньому слідстві командир екіпажу літака дав свідчення про те, що Євдокимов віддав йому наказ про зміну маршруту над територією Росії. На суді той самий льотчик заявив, що не знає Євдокимова, і ніколи не спілкувався з ним.

На думку адвоката, суд не вимагає від диспетчерських служб Росії документального підтвердження зміни маршруту літака з ракетами, оскільки бачить, що справа про контрабанду розвалюється.  Колишній співробітник СБУ Євдокимов визнає лише сам факт перевезення ракет. Визнає і те, що на прохання нині покійного керівника «Укрспецекспорту» Валерія Малєва знайшов кошти для оборудки. На жодному з документів, які стосуються контракту з продажу ракет, підпису В.Євдокимова немає. Сам Малєв, як відомо, 2002 року загинув у автокатастрофі. Загинуло і ще двоє безпосередніх учасників тих подій, проте ще один підозрюваний затриманий у Чехії (за твердженням МЗС України, триває процес екстрадиції затриманого на батьківщину).

Богдан Ференц наполягає на тому, що ракети були продані російським державним компаніям «Россвооружение» та «Россоборонэкспорт». При цьому адвокат зазначає, що перші поставки були здійснені за угодою з  «Россвооружением», а остання — «Россоборонэкспортом». Проте на контракті з «Россоборонэкспортом» чомусь стояла печатка «Россвооружения». Цьому дивному факту в Ференца пояснень немає.

Російські посадовці заявляли, що їхня країна не має стосунку до оборудки, а документи російських компаній – підробка. Так це чи ні — мало би встановити слідство. А воно, на думку адвоката, проведено неякісно. І базується переважно на свідченнях самого звинуваченого, який протягом тривалого часу – аж до затримання – ходив на допити в СБУ і щиросердо розповідав усе, що знав про продаж ракет.  

Нині СБУ та прокуратура, за словами Ференца, намагаються нашвидку завершити сумнівну за якістю розслідування та звинувачення справу. Цьому сприяє і закритість процесу. Адвокат має намір домагатися від Генпрокуратури відкликання з Апеляційного суду Києва справи про контрабанду ракет для більш ретельного вивчення. Якщо це вдасться, не можна виключати і перекваліфікацію статті звинувачення з «контрабанди» на «шахрайство».

Спроба вислухати точку зору представників звинувачення виявилася невдалою – і прокуратура, й СБУ про «контрабанду» ракет говорити з журналістами відмовляються.