«Нам не відомі та не зрозумілі причини, його звільнення суперечить міжнародним конвенціям, які підписували Україна й Росія. Але ми дуже вдячні нашим російським колегам за те, як професійно вони затримали Бакая».

Таке суперечливе формулювання, висловлене на брифінгу в МВС керівником українського Національного центрального бюро Інтерполу Кирилом Куликовим, пов‘язане з вічним бажанням України вилаяти абстрактного ворога і висловити свою повагу конкретному другові. Навіть коли двоє останніх є однією й тією самою персоною (або ж суб‘єктом міжнародних відносин).

Перше, що з‘ясувалося під час брифінгу, – Інтерпол перебуває в святому невіданні щодо того, як пташенятко на ймення Ігор Бакай вилетіло з чіпких пазурів російського МВС. Операцію було проведено 28 червня, підпільника затримано і доставлено до Крилатського МВС. Є відповідний протокол, запис у книзі, а от Бакая вже нема – його випустили. Як і чому випустили, російське МВС досі не повідомило. Отже, спливло вже три дні, а відомство Луценка досі не з‘ясувало в російських колег нічого детального – в офіційній телеграмі російського МВС містилася лише та інформація, яка вже й так розгулялася інформпростором України й Росії. Куликов повідомив, що українські МВС та ГПУ лише ЗБИРАЮТЬСЯ направити запити до російського міністерства та прокуратури, щоб ті пояснили, яким чином утік Бакай і хто його випустив.

– У нас немає жодних претензій до російських правоохоронців. Навпаки, ми дуже вдячні їм за ту професійність, із якою було проведено затримання Ігоря Бакая. Нам незрозумілі дії лише конкретних посадових осіб, які не мають нічого спільного з позицією Міністерства внутрішніх справ РФ.

Про подробиці суперпрофесійного затримання Бакая Куликов промовчав (професійна таємниця), але зазначив, що ніхто не потерпів. Зазначимо – навіть Бакай, якого тепер не відомо, де шукати.

Єдина справді нова інформація, озвучена головним інтерполівцем України, – про паспорт, пред‘явлений при затриманні громадянином Бакаєм. Закордонний паспорт громадянина Російської Федерації, виданий МІД РФ, був нібито отриманий ним… 4 травня цього року – у день, коли Україна офіційно оголосила Бакая в міжнародний розшук!

Таких неймовірних збігів, певно, не буває – судячи з усього, хтось (чи то Бакай, чи то Луценко) вирішив зіронізувати з іншої сторони. Вірогідніше, що таким дотепником виявився «Ігорьок», оскільки його паспорт, хоч і має всі ознаки документа громадянина РФ, є дещо підозрілим. Згідно з довідкою російського МЗС, надісланої українському Інтерполові 18 травня 2005 року (за два тижні після нібито отримання паспорту, та ще й закордонного), на той час громадянин України Бакай жодного разу не ставав на облік у Федеральній іміграційній службі РФ та в консульській службі МІД РФ. Це, за словами Кирила Куликова, унеможливлює ним отримання російського громадянства, а отже, й ставить під сумнів справжність паспорта. Якщо ж він підроблений, то «прикольнутися з Луценка» за допомогою дати – для веселого Бакая не стало би проблемою. Можливо, саме через це головний інтерполівець на брифінгу назвав дату отримання лише тоді, коли кореспондент «І-Репортера» спитав про неї вдруге.

Відповідаючи на питання журналістів, Куликов вирішив також повправлятися в дотепності, використавши явно відпрацьовано домашню заготівку:

– Отримати громадянство РФ Бакай міг би, якби народився в Росії або прожив там не менше 5 років. Інший варіант – прискорене надання громадянства за особливий внесок у розвиток культури, науки чи мистецтва або особливі заслуги перед Російською державою. В науку в Бакая справді є вагомий внесок – але ця наука, на жаль, зветься криміналістикою. А заслуги в нього є не перед російською, а перед українською державою, і всі вони викладені в матеріалах кримінальної справи.

Хоча набагато дотепнішим виявився афоризм, який злетів з вуст Куликова без попередньої підготовки: «Россия – это не анклав, в который сбежали нацистские преступники. Россия – это правовое государство». Після скандалу з Бакаєм звучало це дещо двозначно…